ПРОГРАМА КРУГЛОГО СТОЛУ

 

 

"Ґендерний мейнстримінг та посилення ролі жінок:

стратегія і тактика для України"

 

22 вересня 2010 р.

(Харків, майдан Свободи, 4, 8 поверх ЦНБ, конференц-зала)

 

09.00 : 09.30 - реєстрація учасників

09.30 : 10.00 - екскурсія виставкою

10.00 : 12.00 - експертні доповіді

12.00 : 12.30 - перерва на каву

12.30 : 14.00 - обговорення

 

 

Експертні доповіді:

 

1. Ґунілла Стернер (Gunilla Sterner), з 1994 року - експертка з ґендерного
мейнстримінгу в мерії міста Стокгольм. В минулому - омбудсмен з ґендерних
проблем, співробітниця Міністерства інтеграції та ґендерної рівності
(Швеція),

«Ґендерний підхід як інвестиції в сталий розвиток»

 

2. Ольга Плахотнік, експертка Ґендерного аналітично-інформаційного центру та Ґендерної експертної платформи "КРОНА",

 «Концепція ґендерного мейнстримінгу через призму феміністської критики".

 

3. Марія Маєрчик, експертка Ґендерної експертної платформи "КРОНА",

«Вуличний активізм в контексті українскої ґендерної політики»

 

4. Тамара Злобіна, експертка Ґендерної експертної платформи "КРОНА",

«Навколо патріархату: творчість Марії Шубіної та Алевтини Кахідзе»

 

 

Анотація

 

Забезпечення ґендерної рівності є метою внутрішньої політики України, як зафіксовано у Законі "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"; це є також одним з міжнародних зобов'язань України. Ґендерний мейнстримінг впроваджується в Україні як основний метод забезпечення ґендерної рівності; в той же час сама концепція ґендерного мейнстримінгу є останнім часом об'єктом жорсткої феміністської критики.

Виставка "Творчі жінки. Винаходи та інновації із Швеції" має на меті підтримку жіночого винахідництва та технічної творчості, мотивування дівчат до традиційно чоловічих видів діяльності.

Як співвідноситься ця подія із принципами ґендерного мейнстримінгу? Чи є стратегічно доцільним акцентування "жіночого" в контексті політики рівних можливостей? Що таке "жіноча творчість" взагалі - або чи є стать у творчості? Яким чином (або - чи можливо) співвіднести ґендерний мейнстримінг та підтримку жінок в українській ґендерній політиці? Ці та інші питання стануть у фокусі експертного обговорення на Круглому столі.

 

Довідка

 

Ґендерний мейнстримінг (gender mainstreaming, приоритетизація ґендеру на всіх рівнях, комплексний підхід до проблеми рівності між жінками і чоловіками) - це стратегія, що полягає у впровадженні політики ґендерної рівності на всіх рівнях через її врахування при прийнятті політичних рішень. Ґендерний мейнстримінг спрямований на активізацію егалітарних процесів у суспільстві. 

 

Концепція такого комплексного підходу з'явилась у різних міжнародних документах після третьої Конференції ООН зі становища жінок (Найробі, 1985 р.). В 1986 році  була прийнята Резолюція про роботу Комісії ООН зі становища жінок. Комісія звернулась до всіх організацій у системі ООН з проханням розробити загальну стратегію стосовно проблеми рівності статей й імплементувати її у свої довготривалі програми. Рада Європи організувала Групу спеціалістів з питання комплексного ґенедрного підходу, котра розробила його концептуальні засади і методологію. Концепція комплексного ґендерного підходу була підтримана у Програмі дій, прийнятій четвертою Всесвітньою конференцією зі становища жінок (Пекін 1995 р.). В 1996 році Європейська Комісія прийняла підхід інтеґрувати ґендерні пріоритети у політику.

Комплексний ґендерний підхід означає організацію, удосконалення й оцінку процесу прийняття рішень з урахуванням проблеми рівності статей. Концепція „рівності статей" передбачає врахування існуючих соціокультурних розбіжностей між ними.

В описах комплексного підходу акцентуються мета, процес, об'єкт і активні суб'єкти політики. Згідно цього підходу компетентність політиків і чиновників щодо впровадження у сферу їхньої діяльності "вимірювання" рівності статей стане невід'ємною частиною їхньої фахової діяльності. Вважається, що комплексний підхід не може замінити вже діючі механізми і політичні програми у сфері забезпечення рівності між жінками і чоловіками, а виступає, скоріш, як нова фундаментальна стратегія і доповнення до традиційної політики у цій сфері. Й обидва підходи - традиційний і комплексний - повинні застосовуватись паралельно. На думку розробників концепції, у кожній країні вона повинна бути ретельно пояснена і адаптована з урахуванням місцевих умов.